Logo uk 365469d33e4bd6a32c99bc85282d53d61d148f0f28c620f311aa04d6107f4268

ВИБІР БЕЗ ВИБОРУ: МОНІТОРИНГ ВИБІРКОВИХ КУРСІВ У ДЕРЖАВНИХ ВИШАХ

Єгор Стадний
Марія Куделя
Тетяна Жерьобкіна
Аліса Безман
Мар’яна Кавценюк

21 грудня 2015

Так звані вибіркові дисципліни (англ. electives) походять із концепції person-centered teaching (навчання, орієнтоване на особистість), яку в середині ХХ ст. систематизував американський психолог Карл Роджерс. У її основі лежить принцип, за яким учень або студент бере активну участь у формуванні своєї освітньої траєкторії, обираючи, що вчити, як вчити та як оцінювати власні знання. Вчитель чи викладач виконують функції не так джерела знань, як провідника та фасилітатора під час руху по цій траєкторії. Цей рух супроводжується постійним самоаналізом та тісною комунікацією викладача зі студентом чи учнем, і сама оцінка знань тяжіє більше до накопичення різних завдань та видів робіт, ніж до звичного підсумкового контролю.

У вищій освіті ця концепція на практиці тісно пов'язана з ідеалами ліберальної освіти (liberal education), яка покликана давати широку освіченість, ерудованість та вміння вчитися. З першої половини ХХ століття ліберальну освіту повсякчас протиставляють вужчій професійній. Проте університети розвинутих країн найчастіше досягають балансу, пропонуючи їх як взаємодоповнювальні компоненти.

Один із очільників Американської асоціації коледжів та університетів Боббі Фанг у свій час окреслив нові виклики такому балансу у ХХІ столітті: «Ліберальна освіта більше не стосується просто загальної освіти: вона позначає будь-яке навчання, яке прищеплює здатність ефективно комунікувати, мислити зі знанням справи, проникливо і критично, співпрацювати та поводитися етично і відповідально. Ми мусимо зрозуміти, як можна викладати будь-який предмет, будь-який майнор або професійну програму на засадах ліберальної освіти».

У європейських університетах орієнтоване на студента навчання досить активно розвивалося протягом 1990-х років, а в 2009 році воно знайшло своє відображення у Лювенському ком’юніке, відтоді ставши одним із наріжних каменів Болонського процесу.

У свою чергу, вибіркові дисципліни як один із його елементів стали невід’ємною частиною університетських програм у розвинутих країнах. Париж 2, Блез Паскаль, Амстердам, Суссекс, Ульм, Мюнхен, Хайдельберг, Карловий університет, Братислава (технологічний), Манітоба, Кіль, Варшава, Вільнюс, Гельсінкі — довільний пошук в Інтернеті показує, що університети різних країн, різного профілю та різного рівня надають студентам можливість обирати певний обсяг дисциплін. Це можуть бути додаткові спеціальності, так звані майнори (англ. minor), або окремі професійні чи загальні курси. Причому в рамках майнора може існувати свій поділ на обов’язкові дисципліни та дисципліни за вибором.

У вибіркових дисциплінах зацікавлені всі учасники освітнього процесу. Студенти отримують змогу доповнювати свою основну спеціальність додатковим фахом або брати окремі курси для широкої ерудиції. Можливість вибору дисциплін із різних факультетів та кафедр є ефективним інструментом міждисциплінарності. Також навчання у змішаних групах дозволяє студентам отримати неформальний досвід від студентів з інших спеціальностей. У свою чергу, викладачі на вибіркових дисциплінах працюють із більш умотивованими студентами. Самі університети загалом стають більш привабливими для абітурієнтів. Зрештою, кінцеві компетентності, якими може оволодіти студент, за рахунок гнучкості навчальних планів часто краще відповідають потребам ринку праці.

Для абсолютної більшості українських університетів практика вибіркових дисциплін є новою. Закон «Про вищу освіту», який набрав чинності у вересні 2014 року, гарантує українським студентам право самостійно обирати щонайменше 25% обсягу освітньої програми. На початку 2015 року Міносвіти звернулося до університетів із рекомендаціями про організацію освітнього процесу у 2015/2016 навчальному році, нагадавши зокрема і про цей обов’язок університетів. Щодо студентів, котрі зараз навчаються на першому році бакалаврських чи магістерських програм, МОН радив університетам:

Навчальним планом для певної спеціальності має визначатися перелік обов'язкових дисциплін (максимум — 75% від загального обсягу кредитів ЄКТС). Загальний обсяг вибіркових дисциплін має складати не менше 25% від загального обсягу кредитів ЄКТС. Серед вибіркових дисциплін навчальним планом може встановлюватися перелік професійно-орієнтованих дисциплін на вибір для певної спеціальності. При цьому Положенням про організацію освітнього процесу встановлюється, яку частку вибіркових дисциплін для студента мають становити вибіркові дисципліни з числа професійно-орієнтованих для певної спеціальності, а яка частка відводиться на вільний вибір студента, який може обирати будь-які дисципліни з інших спеціальностей. Також у Положенні про організацію освітнього процесу має бути описана процедура здійснення вибору предметів студентами з визначеними строками проведення запису на вивчення вибіркових дисциплін. Звертаємо увагу, що щільний розклад (без «вікон») для кожної спеціальності унеможливлює справжню вибірковість дисциплін. Для реалізації права здобувачів вищої освіти на вибірковість дисциплін вищі навчальні заклади мають забезпечити сприятливі умови у розкладах занять.

Методологія

З метою діагностики стану забезпечення права студентів на вибіркові дисципліни, виокремлення проблем, з якими стикалися ВНЗ, та успішних практик Аналітичний центр CEDOS протягом місяця здійснив всеукраїнський моніторинг.

Особлива увага до вибіркових курсів не випадкова. На нашу думку, вони є лакмусовим папірцем для комплексного аналізу готовності університетів до запровадження орієнтованого на студента дизайну освітніх програм, справедливої конкуренції між викладачами, внутрішніх систем забезпечення якості вищої освіти та інших механізмів, передбачених реформою вищої освіти.

Моніторинг охопив 191 державний та комунальний ВНЗ ІІІ та ІV рівнів акредитації (за старою класифікацією). До кожного з них ми дзвонили як абітурієнти з питаннями про можливість самостійно обирати дисципліни. Ми намагалися дізнатися, чи існує взагалі така практика, а якщо так, то з якого курсу можна самостійно обирати дисципліни, в якій кількості, який їхній розподіл по навчальних роках, якою має бути кількість студентів у групі, аби дисципліна відбулася, чи можна обирати курси з інших кафедр і факультетів, чи передбачене отримання сертифікату тощо. Для моніторингу було обрано чотири найпопулярніші спеціальності з різних галузей: комп'ютерні науки, філологія, екологія та право. У разі, якщо цих програм у ВНЗ не було, ми обирали дотичні. Для отримання інформації дзвонили до деканатів, відповідних кафедр або навчальних відділів. Подальший аналіз спирається на відповіді університетів, які підтвердили можливість вибору дисциплін студентами принаймні на одній спеціальності серед визначених. Таких ВНЗ виявилося 82, ще 81 університет повідомив, що взагалі не пропонує дисципліни на вибір, інші 28 протягом місяця жодного разу не відповіли на дзвінки.

Результати

Можливість обирати вибіркові дисципліни з’являється переважно з першого курсу (26 ВНЗ) або з другого курсу (25 ВНЗ). Решта університетів на це питання давали неоднозначні відповіді (або взагалі не змогли їх дати). Деякі ВНЗ вказали, що дають вибрати 1-3 дисципліни на рік. Інші впевнено відповідали, що дозволяють обирати 25% усієї програми, як того вимагає Закон, — що може означати як і те, що у них справді існує вибірковість, але їм складно назвати конкретне число, так і те, що справжнього вибору немає.

 

Для вибіркових курсів — зрештою, як і для дисциплін не за вибором — одним із ключових залишається питання наповнюваності груп: скільком студентам необхідно записатися на курс, щоб він відбувся. У 19 ВНЗ вибір дисципліни може робити не кожен студент окремо, а лише уся навчальна група. За таких обставин можливість вибору суттєво звужується, адже більшості групи легше узгодити свій вибір з-поміж кількох дисциплін, а не з широкого переліку дисциплін усіх факультетів та кафедр ВНЗ. Це, у свою чергу, обмежує студента, бо він не завжди може обрати ту дисципліну, яку хоче прослухати, а змушений погоджуватися з вибором групи. Декілька університетів повідомляли точну кількість студентів, які мають записатись на дисципліну, щоб вона відбулася. Ці числа різняться: від 5 студентів до 21 та більше. Такий підхід дає студентам більшу свободу вибору. Навіть якщо на вибір студентам дають лише певний обмежений список дисциплін, то група потенційно може розділитися на кілька підгруп, і ймовірність прослухати бажану вибіркову дисципліну є більшою. Також за такого підходу на вибіркових дисциплінах утворюються змішані групи: на одну дисципліну можуть записатися студенти з різних факультетів та кафедр.

Вибір дисциплін з інших кафедр/факультетів. З 82 університетів, у яких взагалі впроваджена вибірковість предметів, лише 28 дозволяють обирати предмети з різних кафедр/факультетів, у 24 цього робити не можна і, відповідно, у 30 або не дали відповіді на це питання взагалі, або відповідь була нечіткою та незрозумілою. Представники ВНЗ неодноразово висловлювали здивування щодо самої ідеї обрання дисципліни з іншого факультету, аргументуючи це тим, що всі курси мають безпосередньо стосуватися фаху.

Майнори. Виявляється, отримати сертифікат, прослухавши певну сертифікатну програму або майнор, можна лише у 7 ВНЗ. Натомість 44 ВНЗ відповіли, що такої практики у них не існує, а ще 31 не дали зрозумілої відповіді на це питання. Кілька університетів пропонують отримати спеціалізацію, яка є вужчим спрямуванням спеціальності. Для отримання спеціалізації, як і для отримання сертифікату, потрібно прослухати певний набір курсів. Проте відмінність між спеціалізацію та сертифікатом (майнором) у тому, що в рамках спеціалізації не існує вибірковості для студентів, а запропоновані дисципліни є вибором самого університету. Тоді як у межах сертифікатної програми чи майнора є декілька дисциплін за вибором університету та декілька за вибором студента.

У рамках моніторингу одним із найбільш проблематичних стало питання про кількість дисциплін, із яких може обирати студент — так званий «кошик вибіркових дисциплін». Більшість університетів не могли на нього відповісти. Вдалося з’ясувати, що у деяких ВНЗ вибірковість є радше формальністю, адже подекуди можна обрати лише одну дисципліну з двох запропонованих, які, до того ж, можуть бути загальними — наприклад, вибір між дисциплінами «Логіка» та «Історія України».

 

Можливі пояснення

Брак коштів. Суттєвою перешкодою для впровадження вибіркових дисциплін є система оплати праці викладачів. Викладацькі ставки жорстко прив’язані до кількості студентів. Як наслідок, по-перше, кількість ставок не може бути більшою, ніж розраховано згідно з нормативами, по-друге, при розрахунках ставок неможливо врахувати реальне навантаження на викладача. Це призводить до необхідності набирати якомога більші групи студентів для запису на кожну дисципліну: університет не може оплатити викладачеві курс, прочитаний для невеликої групи студентів. У багатьох ВНЗ скаржилися на те, що студентів і так мало, тому ділити їх на дрібні групи неможливо.

Нерозуміння орієнтованого на студента підходу. У різних ВНЗ неодноразово наголошували на тому, що в їхніх закладах не збираються змінювати усталену систему. Крім того, представники ВНЗ часто підкреслювали, що не можуть довірити студентам формування навчального плану. На їхню думку, цим мають займатися лише досвідчені викладачі й методисти, адже студенти будуть обирати лише легкі дисципліни. Тобто представники адміністрації не розцінюють вибіркові дисципліни як інструмент підвищення якості освіти. Бракує розуміння того, що студенти, які записуються на ті дисципліни, в яких вони найбільше зацікавлені, мотивовані докладати зусилля для засвоєння матеріалу. Викладачі не сприймають вибіркові дисципліни як можливість працювати з більш умотивованими студентами, що може підвищити якість курсів.

Брак конкуренції між викладачами. Викладачі не готові змагатися за студентів, адже студенти в будь-якому разі зобов’язані прослухати їхні курси. В таких умовах практично немає стимулів для постійного вдосконалення дисциплін та актуалізації їхнього змісту. Формування хоча б частини навантаження в залежності від вибору студентів, а не кафедри, порушуватиме звичні для викладачів правила розподілу ставок.

Недостатня обізнаність працівників університетів та студентів. У деяких ВНЗ можна було почути про те, що працівники не отримали ніяких вказівок із МОНу. Така незацікавленість в освітній політиці в результаті призводить до невиконання чинного законодавства.

Інерція. У багатьох ВНЗ вважають, що пройшло недостатньо часу з моменту прийняття закону. Працівники неодноразово казали, що робота над впровадженням вибіркових дисциплін наразі лише розпочалася, адже закон було прийнято нещодавно. Також частою була відповідь про те, що ВНЗ збираються впроваджувати систему вибіркових дисциплін лише з наступного навчального року (2016).

Позмінна організація освітнього процесу. Методистам не вдається поєднувати в розкладі обрані студентами дисципліни з дисциплінами, які визначив університет. Однією з основних причин цієї проблеми є поділ студентів на зміни. Набагато простіше обрати час для вибіркової дисципліни, коли всі слухачі присутні в університеті одночасно, ніж коли частина з них відвідують заняття зранку, а частина — ввечері.

Перенавантаження студентів. У деяких ВНЗ брак достатньо широкого вибору дисциплін було пояснено тим, що студенти надто навантажені обов’язковими предметами. Це нерозуміння або порушення норми, за якою вибіркові дисципліни мають бути запропоновані як частина навчального навантаження.

 

Рекомендації

 

Адміністраціям ВНЗ

Оскільки серед причин відсутності вибіркових курсів називали брак ресурсів, зокрема неспроможність проводити заняття для малої кількості студентів, доцільно було б організувати навчальний графік таким чином, щоб до курсу були залучені одночасно студенти різних факультетів чи спеціальностей. Часто це вимагатиме відмови від позмінного навчання. Однак таким чином з’являється можливість сформувати повну групу, а отже, вибірковий курс відбудеться.

 

Запровадьте електронний запис на вибіркові курси, який значно полегшить адміністрування  процесів формування груп та корекції записів на дисципліни.

 

Не закривайте вибір курсів у рамках спеціалізації. Повноцінні спеціалізації (майнори) мають передбачати опанування визначеного переліку дисциплін та певну кількість курсів на вибір.

 

Організовуйте обговорення та інформаційні кампанії для студентів та викладачів, присвячені орієнтованому на студента підходу до дизайну освітньої програми.

Запровадьте фінансовий стимул для викладачів (премії до зарплати) за розробку актуальних вибіркових курсів та їх проведення.  

 

Проводьте регулярні анкетування студентів та викладачів щодо вибіркових дисциплін, організовуйте зустрічі з випускниками та роботодавцями, що будуть здатні оцінити, які саме компетентності студентам потрібно надолужити за допомогою вибіркових дисциплін.

 

Викладачам

Об’єднуйтеся задля організації спільних презентацій вибіркових дисциплін для студентів. Чим більше доступної та зрозумілої інформації про вибірковий курс, тим більша ймовірність, що його оберуть найбільш умотивовані студенти.

 

Беріть активну участь у визначенні мінімальної кількості студентів у групі, за якої вибіркові дисципліни будуть відбуватися.

 

Студентам

Студенти є повноцінними учасниками освітнього процесу, тож вони мають право впливати на його організацію, одним із аспектів якої мають стати вибіркові дисципліни. Отже, студентство має бути не лише пасивним споживачем, а й активно вимагати для себе вибірковості дисциплін не лише у себе на факультеті, але й за його межами.

 

Найбільш ефективними такі вимоги стануть, якщо заручитися підтримкою викладачів, котрі готові до справедливої конкуренції між викладачами та зацікавлені у ній.

 

Консультуйтеся під час вибору дисциплін зі старшими студентами, відвідуйте заняття викладачів, до яких плануєте записатися, щоб оцінити їхній рівень, аналізуйте методички дисциплін, щоб зрозуміти, чи вони відповідають вашим потребам. Найкраще завжди планувати вибір предметів заздалегідь, на рік-два вперед.

 

Додатково

Побічним результатом моніторингу став вимір стану комунікаційної спроможності університетів. Нагадаємо, що моніторинг проводився від імені абітурієнтів, які шукають університет для майбутнього вступу та цікавляться можливістю обирати вибіркові курси. На жаль, доволі поширеним явищем виявилося небажання надавати інформацію по телефону. Часом на кафедрах, у деканатах чи у навчальних відділах нарікали на те, що розмова надто довга і вони не можуть приділяти стільки часу одній людині, бо мають багато справ, тому пропонували приїхати особисто.

 

Також поширеною виявилася неготовність працівників ВНЗ до подібних питань. Дехто навіть вказував, що запитувана інформація конфіденційна і ми не маємо права її отримувати. На превеликий жаль, поширеною виявилась неповага до абітурієнтів. Не були рідкістю випадки, коли представники ВНЗ відмовлялися продовжувати розмову з коментарем, що для початку треба вступити (або скласти ЗНО), а потім дізнаватися про такі питання.

 

Ми також вважаємо, що телефонна розмова — це не найбільш оптимальний варіант для поширення інформації. Проте в умовах, коли лише кільканадцять університетів в Україні інформують про можливість вибору дисциплін на своїх сайтах, доводиться саме телефонувати, особливо якщо ви абітурієнт із іншого міста.

 

Отже, більшість працівників ВНЗ або не володіють інформацією, або прагнуть її приховати, недооцінюючи вигоди від якісної інформаційної політики.

 

Проте було й таке, що розмова була вичерпною: нам надавали всю необхідну інформацію, при цьому терпляче вислуховуючи питання (яких було немало). У кількох університетах давали номер мобільного телефона декана, аби можна було отримати точні відповіді. У деяких університетах інформацію про вибіркові дисципліни можна отримати не лише у телефонному режимі чи на Дні відкритих дверей. Наприклад, деяку інформацію про вибіркові курси можна переглянути на сайтах таких університетів (хоч це й не означає, що вони у повній мірі забезпечують право на вибір згідно із Законом):

Запорізький національний університет

Київський національний економічний університет

Київський університет ім. Бориса Грінченка

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія

Національний університет біоресурсів і природокористування

Національний університет «Львівська політехніка»

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Українська академія банківської справи

Східноєвропейський університет ім. Лесі України

Тернопільський національний економічний університет

Харківський національний економічний університет

Херсонський державний університет