+38(044)287-72-11 info@cedos.org.ua
на головну CEDOS
20 жовтня 2015

Кількість молодих українців, які виїжджають на навчання до закордонних університетів, щороку збільшується. За попередніми прогнозами у минулому навчальному році закордоном навчалось щонайменше 53 тис. українців. Це така ж кількість студентів, як у двох найбільших українських університетах разом взятих - Львівській політехніці та КПІ, або це стільки ж студентів, скільки сукупно навчається у вишах Рівненської та Волинської області.

Найчастіше українці обирають саме польські університети. За даними головного управління статистики Польщі минулого навчального року в польських університетах навчалось 20,5 тис. українських громадян. І це лише повні програми, які по завершенні дають диплом, а ще є чимало семестрових чи річних стажувань.

Сім-вісім років тому, коли українських студентів у Польщі було не більше 3 тисяч, переважали магістерські студії, але з часом все більше українців почало вступати до польських ВНЗ одразу після школи. Більшість (60%) вступає саме у приватні університети. Найбільшим попитом користуються соціальні науки: економіка, менеджмент, PR, психологія та ін. На такі спеціальності вступає дві треті українських студентів, для порівняння на інженерних фах, до якого відносять й ІТ, вступає лише одна десята. Такий розподіл не відтворює ані преференції за галузями загалом у Польщі, ані в Україні. Соціальні науки переважають у багатьох країнах, але не настільки.

Для українців існує чимало можливостей безкоштовно навчатись у польських університетах. По-перше, ті, хто мають польське коріння та отримали карту поляка, прирівнюються в правах до громадян Польщі, для яких навчання у державних університетах безкоштовне. По-друге, існує близько двох десятків різноманітних стипендіальних програм, які покривають не лише вартість навчання, але й забезпечують витрати на проживання, харчування та ін. Проте більшість платить за своє навчання як в державних, так і в приватних університетах. Платне навчання може обійтись від 800 до 4000 євро на рік в залежності від університету, міста та спеціальності.

Чому саме Польща? Тут треба розділити причини щонайменше на дві групи. З однієї сторони - пропозиція. Польські університети, особливо приватні, переживають спад вступників через демографічну яму минулих років та виїзд молоді закордон. Шукаючи альтернативного джерела фінансування, вони почали виходити на закордонний ринок. Саме через це польські університети проводять дуже активні рекламні кампанії на українському ринку вищої освіти та користуються послугами широкої мережі рекрутерів, які виступають посередниками. Інформація про можливість здобути вищу освіту у Польщі скрізь: в Інтернеті, у друкованих медіа, у транспорті, на освітніх ярмарках. Існують спеціальні ознайомчі візити, протягом яких вам пропонують оглянути кілька університетів. Українські студенти є справді пріоритетним джерелом доходів, вони складають більше, ніж 40% усіх іноземних студентів у Польщі. Точної суми сказати важко, але українці інвестують у польську вищу освіту чималі кошти, якщо врахувати приблизний прожитковий мінімум та вартість навчання, то рахунок буде йти на кілька десятків мільйонів євро щороку.

Проте спершу саме польський уряд почав інвестувати в українську молодь. Чимала кількість державних стипендій - це елемент польської закордонної політики. Поляки ще з 1990-х років почали запускати стипендіальні програми для українців, розуміючи, що формують не лише позитивний імідж, а й здійснюють певний гуманітарний вплив - це з розряду так званих soft powers. Підтримка студентів, культурних діячів, науковців, громадських активістів - кількість польських стипендистів серед українців вже давно перевалила за 5 тис осіб. Можна згадати хоча б минулий рік, коли польський уряд запустив так званий Польський Еразмус - програма, за якою на річне навчання поїхало понад 500 українських студентів. Кілька років тому вслід за урядом на цю стежку почали ступати приватні польські виші, а згодом і державні. Разом з тим останні кілька років польський уряд постійно полегшує умови працевлаштування для іноземців, які закінчили польський університет.

З іншої сторони існує попит серед української молоді, який постійно зростає. Причому його не спинило навіть падіння гривні. Якщо ви живете у Львові чи у Луцьку, то до Варшави вам їхати стільки ж, скільки до Києва, ви заплатите дещо більше за контракт та проживання (а можливо отримаєте стипендію), але вам точно не доведеться платити хабарі і звісно ж ви окрилені розрекламованими перспективами "диплому європейського зразка". Останнє кожен розуміє по-своєму: хтось сподівається поїхати вчитись далі на Захід, хтось мріє про роботу у Польщі з кращою оплатою праці, а дехто планує повернутись та заробляти більше, ніж випускники українських вишів.

Культурна та мовна близькість також справляють чималий вплив. Окрім того процедура вступу набагато легша. Ви не складаєте ЗНО, інколи вас приймають навіть без вступних іспитів, це теж багато кого мотивує.

Водночас я не поділяю популярної думки про катастрофічний відтік талановитої молоді. По-перше, потрібно бути дуже обережним з висновками щодо якості польських університетів. Безперечно є потужні виші, які дадуть фору українським ВНЗ, це здебільшого державні університети та політехніки Варшави, Кракова, Вроцлава, Любліна, Торуня, Гданська. Але приватні університети у Польщі досить слабкі, особливо в частині наукової роботи, без якої дуже важко підтримувати високу якість освітніх програм. Нагадаю, що більшість українців обирає саме приватні виші.

По-друге, дуже незначна частина йде вчитись на інженерію, природничі чи фізико-математичні науки, які зазвичай можуть похвалитись вищою якістю. Більшість обирає суспільні та гуманітарні науки, в яких знецінення диплому має набагато вищі темпи. По-третє, відсутність аналога ЗНО або ж вступного тестування дозволяє вступати безвідносно до рівня знань.

Ці та інші фактори щонайменше підважують тезу про відтік мізків та втрату найбільш талановитої молоді. Натомість можна точно сказати, що це раціональна та смілива молодь. Їхні батьки можуть піти на певні додаткові витрати, але вберегти себе від того ж хабарництва в університеті. Також ці молоді люди рішучі, вони готові полишити своїх близьких.

У короткій перспективі кількість українських студентів у Польщі буде зростати, цю тенденцію не зупинить навіть падіння гривні. Адже це досить тектонічний процес з багатьма складовими. По-перше, ринок міжнародної освіти - це глобальне явище і Україна в ньому не законодавець моди. По-друге, це великий бізнес - починаючи від рекрутерів-рекламників і закінчуючи польським роботодавцем. По-третє, нинішня ситуація в Україні, на превеликий жаль, аж ніяк не заохочує будувати тут своє майбутнє. По-четверте, вже давно діють своєрідні сегменти альтернативи українським університетам, тобто більш заможні українці можуть собі дозволити навчання у Британії, Австралії, США чи Італії, а наприклад, люди середніх статків виїжджають до Польщі, Німеччини, Чехії чи Франції. І ці ніші нікуди не зникнуть, адже українська вища освіта найближчим часом буде спроможна показати лише точкове зростання, яке не вплине на загальний ландшафт. 

Вперше опубліковано на РБК-Україна,16.10.2015